Як смішно визнавати - ми раби,
Терпіти лагідні диявольські поклони
Навпочіпки ховатись у пітьмі,
Боятись правди, і боятись смерті.
Як страшно бути смертником живим,
Не розуміти, як кругом все стогне.
Мене верне від вашої води
І вашої модифікованої страви.
Як можна вірити очам своїм,
Коли у мозку коїться щось дивне:
Сміття сліпається з думок моїх,
І десь летять розтерзані вони.
Як смішно визнавати - ми раби
Любої політичної системи,
А скільки ми тут крові пролили
Та все дарма. Як і даремне світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118880
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2009
автор: Еней