Бувають дні,
що хочеться аж вити,
вовком на місяць,
або на стіну.
Як земля соком
наливає колос жита,
так стука в скроні кров,
і я біжу,
на перегін з вітриськом,
чи вженешся...
за ним крилатим,
та стрімким,
зрива гілля,
і листям б’ється,
поборемось гукаю...
з ким...
І усвідомлюю раптово,
що я, безсилий,
та слабкий,
і мушу повертатись в хату,
знову,
стіл, лист паперу,
думка: - “ він живий ! ”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118961
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2009
автор: boroda-64