Вечорами приходжу додому ,
пил відчувши далеких доріг ,
Я не крапку поставив , а кому
завтра знову ступлю за поріг .
Окроплю руки й шию водою ,
біля крана м’якенький рушник ,
змию cум , що приніс із собою,
назбирав на шляхах мандрівник .
Тільки тут я у повній безпеці,
метушню не впускає бетон,
тихо й добре в маленькій фортеці.
День минулий перейде у сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118976
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2009
автор: Олексій Тичко