Він дарував їй квіти, які вона мовчки приймала
Але його ніжну любов, душею не відчувала
Во сне улетала в даль, в заморские дивные страны
Стараясь забыть весь кошмар и залечить свои раны
Останній його дзвінок, не зміг зворушить її душу
Зробити назустріч крок, вона не сказала що мушу,
Ведь стала совсем другой за время большой их разлуки
И не хотела вновь испытать все те горькие муки
Втрачати свою любов, щей єдину в житті своєму
Йому не хотілось знов робити між серцем ділему
Но время вернуть назад судьбе невозможно порою,
Не распускаются вновь засохшие чувства зимою
І сонячний промінь весни хай серце його зігріє
Коли він відпустить її летіти в казкові мрії
Туда где живет мечта, любовью желанной согрета
Туда где ее душа не будет болеть вновь раздетой
Відчувши нове тепло, дивний подих чарівних квітів
Вона забуде його в новому бентежному світі
Но скажет спасибо судьбе, решая свою задачу
Ведь вместе решить ее, они не смогли бы иначе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119027
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2009
автор: TigraAgara