Вона нікого більше не хвилює...
Вона порожня.... Скажеш дивина?
Вона не пише вірші, а малює
Вона одна, нарешті, так таки одна...
А ми зустрілись наче птахі в небі
Вона самотня, я байдужа знов
" Я знаю, що воно... але.. далебі..."
Припущення робила про любов
Важливо те, що кінчиться так само
І птахи не повернуться назад
З країни мрій... Вона покличе маму,
А я влаштую знову маскарад.
Нам байдуже обом, що буде далі
Ми в масках, нас не бачать просто так
А що за ними - інший бік медалі
Ми однакові і це добрий знак.
Порожні ми знедолені поети
Егоістичні жертви своїх слів
Вона малює в раз свої сонети
А я пишу все те, що бачу з снів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2009
автор: Саша Кіткотенко