Голубка стукає в вікно:
– Я їсти хочу вже давно.
Насип хоч трішечки зерна.
Я прилетіла не одна.
Встаю. Дивлюся у вікно:
Ще сім чекає на зерно.
На підвіконні буркотять,
Поміж собою гомонять.
Вікно відкрию швидко я –
Вони тепер моя сім′я.
Скік! І сіли на долоні.
Лапки зимні і червоні.
Їх мороз не пошкодує,
Та ще вітер сильно дує.
Тому птахів кожен ранок
Забираю на сніданок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119444
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.03.2009
автор: Анжелла