***
Люблять люди
Погадати,
Щоб поталанило,
Купу гороскопів
В хаті,
Назбирав Данило.
Збитки пережив нищівні,
Бізнес певний репнув,
Неспроможній існувати
В домовину гепнув…
Мов проклятий
Пнувся з шкіри:
Працював три роки,
А його накрила криза,
В найкоротші строки.
Потім,
Кинула дружина,
Кинув постачальник,
Під зад піддав
Ногою, вправно,
Великий начальник.
Негоже ж
Голосити дурно,
Нічого ж стогнати,
Звичайно, це
Душевна рана -
Грошики втрачати.
Узяв тоді той
Гороскопчик,
Наш Данило бідний,
Тай використав
У сортирі цей
Клаптик жалюгідний.
Тиша лагідна
В клозеті,
Не кусають мухи,
Заспокоївся Данило,
Нарешті,
Від тої житухи;
Підтерся тужливо,
Папером глянсовим,
Лайнувся злобливо,
Шмаркаючи в небо,
Байдуже – брутально –
Мрійливо…
Скрипнув хвірткою
В сортирі,
Тай подавсь до хати,
Хитру думку,
Чималеньку,
Щоб обмізкувати.
Далі й думає
Данило:
- А лишень я маю,
Чогось сумувати:
Господарство не
Тримаю,
Поратись не треба,
Скористаюся нагодою
Щоб радше до неба.
Нехай жінка
У коханця,
Та неохайна хата,
Хандра інколи
Находить, чортяка
Кирпата,
Чорна хвиля
Атакує, ордою,
Падлюка,
Й бізнесу
Хана моєму -
Отака житуха!
Так нехай вона
Сказиться -
Жіночка брехлива,
Вдавиться нехай
Хандрою,
Дурепа примхлива,
Нехай бізнес
Поцілує, мене
Щиро - в дупу,
Та ті начальники,
Пихаті,
Скуштують отруту!
Жити світом
Не бажаю -
В ньому хвилюватись,
Тому піду я,
Потихеньку,
На попа вивчатись…
Попу живеться
Добре дуже,
Попадю теж має,
В церкві каже
Побрехеньки,
Й гроші заробляє,
Розповість про рай
Та пекло,
Сповідає радо,
Все таємно –
Тож відверто
Розкривайся чадо,
Даремно в собі
Заховатись,
Гріх то є спокуса,
Хто безгрішно
Народився –
Син божий Ісуса,
Рід людський
Земля ще носить,
Але чекає пекло,
Гріха вистачить
Напевне,
Щоб потім припекло,
Життя плотське,
Грішне й сите,
Це тягар пекельний,
Муки тяжкі
За це приймеш
В гієні огненній !
Отак мріє наш Данило,
Тай гадає далі:
- Якнайкраще сповідати
Жіночку вродливу,
Гріховну красуню,
Саме не цнотливу,
Життя пісне
Прикрашають,
Сповіді цікаві,
Про гріховні
Витребеньки
Й жіночі забави,
Бажано в подробицях
Та інші деталі,
Точнісінько як було,
Щоб щиро описали,
Притаманно, якісно,
Бо Диявол дбає,
Пильно придивляється,
Та попри все чигає
Найбільш байдужих,
Та безпечних,
Наперед морально слабких,
Спокусливих та принадних,
Гріховно падких громадян.
Коли ж жіночок,
Відвертих,
Скінчу сповідати,
Бабусям пісні упоєні
Треба проспівати,
Високим голосом,
Набожним,
Особливо сумним,
Бо прихожани
Поважають, щоб
З виглядом розумним,
Замолював вади,
Людські,
Зумовлені бажанням,
Похітливими діями,
Й гріховним вихованням;
Розуму зухвалість,
Хибну,
Приборкати мушу,
Щоб розпусти корні,
Міцні,
Не вростали в душу,
Та й остаточно
Не в’їдались
В дії та свідомість,
Саме Диявол
Й полюбляє
Гріховну натомість!
Гріхи відпускати
Людям -
То є праця вправна,
Рідкісна, корисна,
Краща ніж державна,
Радше рясу
Натягнути,
Аніж вонючу робу,
Та й не нагримає
Начальство,
Наче на неробу,
В церкві Бог мені
Начальник -
А це дуже гарно,
Через прихожан,
Набожних,
Фінансує справно,
Вправно кошти
Примножує,
Грішників розрадник,
Бізнесу партнер
Надійний,
Божий постачальник!
.****
09.03.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120385
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2009
автор: SATKUR