Божевільний Фройд потенційно зламався
Він не бачив іще, та коли дочитався
До привласнених ним же самотніх думок,
То бачив не Всесвіт, а вічний Морок.
Все то він зажадав, все то він – неборак,
На залученій фразі неодмінний черв’як
На зашморганій ниві поезовіршів
Він помер, поховавши античних митців.
Від оголених тіл, від оголених душ
Його серце трясло, вибиваючи туш
Та вкусила змія, перегризла хвоста
Тому Фройдова формула дуже проста:
Перетни небеса, перетни горизонт
І змайструй корабля неймовірних висот
Побудуй автобан, гроші всі відроби,
Потім чистим зайди у відкриті гроби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2009
автор: pater