Ой вівчароньку, ой вічароньку,
Витеши з в’ерби ми сопілоньку,
А я би си в ню та й так заграла,
Жеб моє ладо до мя вертало.
Взяла м в рученьки ту сопілоньку
Сіла м на межу я молодонька,
Сіла м на межу та й виглядаю,
Чи моє ладо до мя вертає.
Ой виріс терен ще й кропивонька
Згубилилась в полі та стежинонька,
Заросла терном та й кропивою -
Більше не будеш, ладо, зо мною.
А я си піду у сині гори,
Тай заспіваю про своє горе,
Ой заспіваю, та й заридаю
Бо люби більше вже не зазнаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120408
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2009
автор: Ольвія