Ти так поволі витирав мої сльози
зовсім забувши що на дворі йде дощ
чи то від подиху чи від морозу
все потонуло у сяйві зірок
мерехкотіли міста і планети
а нам було пофіг ми просто любили
й хай увесь тоне в синьому морі
як кажуть в народі на все ми забили
ніч зовсім тихо сколише занедбаний ранок
ти посміхнешся і цьомнеш у носик
так я щаслива й в твоїх руках тану
давай ми у парі зустрінемо осінь
прокинулась пусто нікого немає
світанок змиває все мов з вуст молоко
ти був у житті і тебе я кохаю
хай ніч допоможе щоб так все було
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120649
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Таська Мурмуляд