На повні груди сонця золото вдихнути,
Відчути легкість, спокій дивний на душі,
У свому серці пісню радісну почути
І посміхнутись. Небу. Богу. І собі.
А потім, раптом, стрибнути геть за небокрай
І подивитись на колісчата у зірок
Землі сказать "ну що, сіренька, прощавай!"
Й зробить останній в яскраву вічність крок.
Почути голос, що істини всі відкрива
І ноти пісні тримтливо-злякано-дзвінкі,
і бачити, як ангел-жінка відчиня
До раю двері білі з зорь ясних.
І світло ллється із щелини, обпіка...
А потім - в світлі розгледіти лик
Свого старого нарко-корєша...
І не без жалю, гірко споглядати,
Як сонце, зорі, світ, що раєм грів
Перетворився на старі, звичні грати,
Кімнату, лампочки на стелі й на столі...
А згодом - дивна огорне тривога,
І друг незнамо-чого накричить..
Захочеш геть піти... І упадеш з порогу...
Але без пилу ангелів ти вже не можеш жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120711
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Эллария