Світ ковтнув мою радість, мій сміх,
Не подужав ковтнути страждання.
Вилив щастя моє дощем сліз,
Сонцем випалив мрію останню!
І єство огорнула пітьма незнання,
Очі правди шукають в туманах сивих.
Пам’ять в коси вплітає намисто
вчорашнього дня...
І лишаю позаду минуле...А попереду?
Прірва?
Світ сміявся з моєї біди, з моїх мук.
Дивувався тим пошукам дивним.
І мені пояснивши закони наук,
Душу світ залишив у митарствах
між вічним та тлінним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120720
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Reality