Вервечкою вогнів вривається дорога у моє життя..
Зустрічні фари нагло сліплять, а через мить їх поглина буття…
І помічаю, ніби вперше, як висотки прорізають небосхил,
І сотнями вікон-очей згори нам світять, затуливши світло зір…
Вражає місто! Емоцій торжество!.. А потім сум - так як в житті бува
За побудованими велетнями дум не помічаєм вже «небес дива»…
Ось гаражі боками туляться на метр квадратний по десятку…
Як думи в голові моїй то скопом всі, то гарно по порядку…
І огорнулась величчю Дніпра, здалось, немов він дикий і нескорений,
Бунтар в глибинах і спокійний зовні,Цивілізацією скований!
… Будують міст … між днем, що загорається на горизонті, й тим, що вже минув…
і тиша, шурхіт шин, мелодії FM і торжество в душі! А сум? А сум заснув...
15.03.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121499
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2009
автор: Reality