Доброго, злого, великого,
І замалого занадто –
Всього було забагато
В дивнім моїм житті.
Все гучномовно вже кликало:
Пусткою, схлипами, скриками,
Шерхотом, дзвоном і скрипами.
Флейтою, бубоном, скрипкою,
Золота повною скринею,
Міддю, кришталем і крицею,
Вірою срібноіскристою…
Оркестри життя
Ущерть задзвенять
На диво міцним
Повноголоссям.
І летять за вітром, летять
Золоті павутинки
Надій і волосся.
Що було – те минуло!
Не жаль ані трішки
Ті загублені й знайдені
Миті й роки.
Ну а буде ще стільки!
(Й трохи ще – на горішки).
Нових днів, нових порухів
З долі руки.
Все приймаю!
Й наповнюю
Кожну хвилину
Сплавом райдужним
Сонця й майбутньої долі.
Знаю: через страждання
Й неволю,
Знаю – буду,
Я буду щаслива!
лютий 2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121668
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2009
автор: Hosteeva