Сиджу в кімнаті я та папірець,
Немае сенсу, є солодкий дим.
Втікла б кудись, далеко, на нівець.
Поме́рла б, та чомусь немає з ким.
З вікна життя, солодкі співи з вуст.
Блукають пари, діви у любові...
Малеча грає у дорослий глузд,
А я з-за очі з них рахую зорі.
Буття години з поспіхом тікають.
Йдуть через мене, сходи, та у низ,
Туди, до інших вони справи мають.
Життя тікає геть від моїх криз...
Мій папірець - путівка в потойбіччя,
Квиток на потяг у один кінець.
А помираючи сміятимусь в обличчя.
Лише Дияволу потрібен мій вінець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121743
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2009
автор: Сіномі Ра