Маленькі очі все блищать,
Читає з неба мову хмар,
Де промінчики грають-горять,
Пускаючи на землю пар.
Чому ж не бігає за ними?
Непорушні його ніженьки
Чому не мають сили?
І сльози в помамрнілої неньки.
Це доля лікарями
Принесла страшний вердикт:
"Він йде до ями,
Смертельний інвалід"
О Боже, нащо відбирати
В нього життя?!
Для чого йому помирати
Мале ж дитя.
О, янголя, до сонечка
Ручки простягає
І золото проміннячка,
Як востаннє, жадібно, вбирає.
Ніжно обійняв неньку
І не від хвороби блищить
Вогонь в маленькому серденьку.
Вона затихла, чомусь не болить.
- Мамо, Матусю, дивись
Який метелик!
Чому він такий? Звідкіль з"явивсь?..
Куди він зник?
-Вони всі такі підступні.
Вкриті веселкою ці малюки.
Он, дивись, він сів на пні
І ось-ось полетить на квітку залюбки.
Води тихіше споглядав.
Аж раптом кольнуло- боляче!!!
Стиснув серденько, якийсь удав
І смерть на вушко шепоче.
-Матусю-матусю, як болить!!!
В матері жах на вустах.
Він весь палає, весь горить
І помирає в неї на руках.
Почув удава шептання, оті слова,
А ось метелик прилетів,
Кругом пішла голова,
Коли матір обняти хотів.
Завмерло серденько маленьке,
Заснуло навіки-назвжди.
Заснуло й дитя гарненьке,
Пішло від нас в інші світи.
Залишило бездиханне тільце
Облите слізьми,
Та чомусь усміхнуте лице,
Мабуть, не боявся пітьми.
Але для чого обламувати крила
Мрій нестримних?
Для чого сховала могила
Пал очей дитинних?
Для чого влігся спатоньки
До любої землі?
Не пожалів і матоньки
І зникнув десь в імлі.
Його останні друзі-
Могильні квіточки,
Пов"януть в чорній тузі;
Боже , чому помирають малі діточки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121878
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2009
автор: Ромашка27