Вона сиділа, склавши крила,
На сірих сходах у під’їзді,
Ще п’ять хвилин тому любила,
Тепер із сліз плела намисто.
Сиділа мовчки серед ночі,
Мала, ображена на долю…
Згадала, як сказав «я хочу...»
І вже не янголом… з двобою…
Мокрі крила
Розплетене волосся
І вітер крізь вибите скло,
Мокрі крила
Злетіти не в змозі…
Тепер-таки все одно.
Змучений янгол довірилась долі
Забула про розум, здалась почуттям,
Мокрі крила тримає в долонях
Мале тендітне дівча…
Вона сиділа, склавши крила,
Роздягнена його руками…
Болить… болить… але ж любила…
А потім «…різними шляхами…»…
Мокрі крила
Розплетене волосся
І вітер крізь вибите скло,
Мокрі крила
Злетіти не в змозі…
Тепер-таки все одно.
Змучений янгол довірилась долі
Забула про розум, здалась почуттям,
Мокрі крила тримає в долонях
Мале тендітне дівча…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121992
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2009
автор: Lenchikk_n