Гріха приймаючи природність, я помираю,
Коли набавиться самотність твоя не знаю.
Ти саме та, що не померла, життя заради,
Та самота твоя відверта, неначе зрада.
Крізь твої сльози я святість бачив.
Чому ж святій я не все пробачив?
Чому мій розум в тиски закуто?
Яка молитва розірве пута?
Свята, не згрішить, але ж самотня,
Та все ж не лишить любов Господня.
Коли відпустить спокуси сила,
Нехай розпустить голубка крила.
23.04.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122288
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2009
автор: Мурмаш