Хіба ж так можна?
Люблячи – страждати...
Стікають сльзи по моїх щоках,
Пояснення і відповідь шукати
По пройдених уже давно шляхах.
Очима бачити,
Але не розуміти,
Надіятись, та відчувати страх,
І прагнути для себе пояснити,
Та відповідь - далеко, в небесах...
Питаю я себе:
Чому не можу, Тлумачення знайти такі прості,
Лише паперу аркуш на стіл ложу,
І викласти все хочу на листі.
Я ручкою черкаю не охоче,
Рядок в рядок викладую думки,
І зрозуміти дуже щиро хочу
Помислити хоч раз, як мислиш ти...
Для мене загадка якась це:
Теорема,
Яку довести намагаюсь я щомить,
Це не бажання, це уже проблема,
Бо серце щось частенько вже болить.
Невже брешу сама собі свідомо???
І мучаюсь питанням я от цим...
Бо відповідь давно мені відома,
Не теорема це – це аксіома...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122309
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2009
автор: Адріана