Доля,якщо вона є,то вона - садист.
Меч,сагайдак і батіг - така собі амазонка.
Голос-не голос,а так -розбійничий свист.
Дотик-не дотик - циганська нагострена голка.
Із батогом ходить тихо поміж людей.
Цвьохне - і бачить покору:що вб'єш - те в'їдеш.
Як же:в кістках параліч,між вустами - клей.
Бачачи власне безсилля,в що хочеш повіриш.
Кажуть хоча,що ще Доля відмінна є:
Світла,до щему красива,ясна,як дитина...
Нащо вона заховала обличчя своє?
Може,помилка...занадто,занадто наївно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122515
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2009
автор: Арвен