“Ти знаєш, що ти людина…”
Людина… Яке загадкове створіння… Для чого вона прийшла на світ, для якої користі її створила природа? Чи знаєте ви, що ваше існування на Землі не випадкове? Чи задумувалися ви над тим, що ваше життя вимагає відповідних дій з користю для когось? “Кожна людина народжується для якоїсь справи. Кожний, хто ходить по землі, має свої обов’язки в житті” (Ернест Хемінгуей). І це справді так. Адже ми не були створенні лише для того, щоб задовольняти свої потреби та примхи. Ні! Природа не випадково обрала нас, як “вищих істот”, не дарма ж нам дали “звання” Homo Sapiens. Напевно, якщо б вона могла повернути час, то дуже б сильно задумалася, чи варто створювати людину. Адже з кожним століттям людина вдосконалює свої знання і надбання. Разом з цим, з кожним роком вона завдає все більшої і більшої шкоди навколишньому середовищу, вирубуючи ліси, висушуючи болота, проводячи експерименти з небезпечною зброєю. Все, що останнім часом робить людина, шкодить не лише природі, а й їй самій. Погіршується екологія, разом з цим – і здоров’я людей, відбуваються незворотні зміни в умовах життя та існування не лише людства, а й усього живого. Отже, з впевненістю можна сказати, що людина – це “блудне” дитя природи, яке в зрілому віці звернуло з вірної дороги, а обрало хибну, нищівну та смертельну для себе та всієї планети.
Ми повинні оправдовувати наше “звання” Homo Sapiens, яке нас спонукає і зобов’язує охороняти все живе на цій планеті. Якщо ми будемо так робити, то виправдаємо слова Максима Горького: “Человек есть украшение мира”. Отже, для людини є обов’язком прожити своє життя з користю. Тому вона повинна чітко визначити для себе ціль і йти до неї. Але, звичайно, не потрібно забувати про інших, бо “тільки тоді станеш людиною, коли навчишся бачити людину в іншому”(О. Радіщев).
Людина, людина, людина… Можна сотню разів повторити це слово, але так і не збагнути справжню його суть та завдання. На мою думку, людина – це щирість, любов, вдячність, ввічливість та чистота. Життя людини – найцінніше; думки її, як перли; а мова – найбагатша. Тому людське життя не можна купити та продати, як і її душу. “Хоч людське життя не має ціни, ми завжди поступаємо так, ніби існує ще щось більш цінне” (Антуан де Сент-Екзюпері).
Нам, як людям, властива здатність до розмноження, тобто продовження свого роду. І це, напевно, головний наш обов’язок. Звичайно, ми хочемо, щоб наші діти жили в чистому та доброму світі, без бід та катастроф. Тому ми повинні докладати максимум зусиль, щоб наше оточення було таким, в якому благополучно могли б жити наші діти.
На кінець скажу: люди, посміхайтеся, і всі проблеми підуть від вас, бо “посмішка завжди прекрасна, бо вона привідкриває простий внутрішній світ людини”, як писав Максим Новіков.
Посміхайтесь на здоров’я!
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123199
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2009
автор: Троянда Пустелі