Любов - то є вічна війна,
здається, так вважала вона.
Виживає сильніший- відбір тут простий.
А землю носом риє- слабкий.
І їдуть на поле страшні кулимети
всі засоби гарні: й ножі й пістолети.
благородними вбивцями стали усі-
Ви що! то ж заради святого на нашій Землі!
І є егоїстами підлими ми!
бо вбити готові на користь собі!
а брата підняти не може ніхто-
він ворог віднині- добийте його!
хіба тут присутнє кохання?-скажіть ви мені!!
Лиш зрада, зловтіха і плани страшні.
прошу, схаменіться! свідомість ввімкніть!
і людяності серце своє відчиніть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123482
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2009
автор: Mary