А ми як пташенята,-розлетiлись
I вилетiли iз батькiвських гнiзд,
Та ми дiтьми навiки залишились
Такими для батькiв,як i колись.
Бо нас усiх, покликала дорога,
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криється тривога,
А де вони,-свята моя земля...
Нас роздiлили гори,океани,
Мiста,долини,рiки i моря,
А ми усе шукали i шукали,
Отого, як в прислiв;ї, журавля.
Ми вiддалялись вiд батькiвських гнiзд,
Та мрiяли обов;язково повернутись,
Щоб повторилось все,щоб, як колись,
I з головою в щастя окунутись.
Хоч нас усiх покликала дорога
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криеться тривога
I ця тривога кличе до гнiзда...
Барселона 2008 р.Iгор Волощук
Редактування Наталья Старченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125297
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2009
автор: sneg-ar