Ось мегаполiси i їх центральнi сквери,
Баготолюдно тут,як i завжди,
Так ось вони,-сучаснi пiонери,
Що подалися пiдкорять свiти.
I погляди у них оптимiстичнi,
Їм не знайоме страху вiдчуття,
Покликало те свiтле,романтичне
I там, за рогом, вже нове життя.
Так вiрилось,так мрiялось,бажалось
В чужих країнах вiднайти себе,
Хоч час вiд часу серце поверталось
I туга,туга, - мов ножем шкребе.
Та ти сильнiший,-промовляв,.як завжди.
Ти зцiпив зуби,йшов помiж вiтри,
В шуканнi неiснуючої правди,
Ти так бажав ту правду віднайти.
Терпiв,страждав,надiявся,боровся,
Ти навiть змiг себе перемогти,
А свiт твiй незвичайний не знайшовся,
Вiн розчинився в пiдлостi й брехнi.
Вiдчувши це, ти не хотiв прийняти,
Недосконалий,примiтивний свiт
I як ранiш, продовжував шукати,
Серед неправди i болючих бiд...
Одного дня, ти раптом зупинився
Та кинув оком,через що пройшов
I зрозумiв,що мабуть, помилився,
Чого шукав - усе-таки знайшов.
Воно в руках, - це просто твоя доля,
Ти радiсть нic,любов i доброту,
Ти дарував їх між неправди,болю
I частку серця залишав свою.
I посмiхнулись вiтер,сонце,гори,
I oкеани,рiки i моря...
i сине небо,волошкове поле,
У пiснi щастя мого журавля.
Iгор Волощук Барселона 2008 р.
Редактування Наталья Старченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125298
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2009
автор: sneg-ar