Тільки голосно, голосно закричи!
І у совісті не проси пробачень.
Бо щоразу “вони” зводять мости
Задля ситуативних побачень.
І будуємо вдень і вночі
Той омріяний лад неосяжний.
А ти голосно закричи!
Бо для тебе він недосяжний!
При щоденній зміні “еліт”
Накладаються в серці надії.
І щоразу старі, мов нові!
Що раніш оберталися в мрії...
Знову кличуть нас вибрати “їх”
Голосами митців та ораторів.
Ну а ми, обираючи “їх”,
Все ж зіграємо роль медіаторів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126109
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2009
автор: Bodo