немов Джен Ейр, от тільки в ритмі капоейри
як Бріджит Джонс, бо ти кругом людей смішиш
ти звикла все тримати в пазурах пантери
ти все псуєш, все нищиш і біжиш
а примхи долі все в тобі зламали
і ти тиняєшся між рабством і вогнем
тобі сміливості навряд чи бракувало
а от рішучості все менше з кожним днем
за що ж це доля так тебе віддячила?
де ти згубилась, що тебе розбило
важливо, щоби ти себе пробачила
не втратила себе...або....любила.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126143
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2009
автор: killer`s_fiance