Страх...

Я  мов  біла  людина,
Несу  колір  світла,
Я  мов  дика  дитина,
В  свої  страхи  вірю,
Я  сама  все  зламала,сама  зруйнувала,
Я  сама  за  2  роки  себе  згвалтувала,
Я  несла  колір  світла,
А  стала  дитина,
Я  в  свої  страхи  вірю,
Чому  все  згоріло?
Моє  серце  палає,
Де  тепер  мої  чари?
де  моя  світла  радість?
А  думки  все  мовчали...
Невже  в  світі  немає  такої  людини,
Заради  якої  я  зможу...я  зможу...я  зможу...  єдине!!!
Я  зможу  кохати,  все  серце  віддати,
І  повністю  душу  йому  дарувати,
Мабуть  все  попереду.  вірю  і  знаю,
Що  тебе  я  зустріну.
А  цей  страх  покараю!!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127053
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2009
автор: Катя Мазур