Іноді, зустрівшись мов зненацька, чоловік і жінка
Мимоволі ображають усі цінності людські
Вправно так, самі собі, що їх терпцю вже волосинка
Рветься навпіл, не заплівшись в почуття міцні й палкі.
І вони не ймуть підозри в тім, що їх стосунків прірва
Через біль страждань і мук формує душі їх дітей,
Що вдягнуть тіла в прийдешньому житті, якщо обидва
Серця кожного з батьків любові не запруть дверей.
І вони не тямлять в тому, що миттєвість їх роману –
Це духовний шлюб, котрий триває декілька життів,
Щоб до них в одну прекрасну мить оту, до сліз жадану,
З гармонічним немовлятком щедрий бусол прилетів.
Їм би не смітити в почуттях своїх, думках і мріях,
Все це – тіло, дух, душа і доля інших поколінь.
І якщо є гнів, образа на любові крах в надіях,
Це грабіж буття в нащадків і про Рід свій дбати лінь.
20/04/2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127092
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2009
автор: Ростислав Свароженко