Нічого не кажеш... мовчазні вуста..
А я так чекаю чарівні слова..
Як вітер розвій мені смуток, печаль..
Хіба це так важко? Чи слів тобі жаль?
І в"яне і сохне душа від журби.
Сльозами умита теж просить:"Скажи.."
І дивиться пристально в душу твою
і щось мені каже, та я не збагну.
Душа вже не диха: уся у чеканні.
І серце завмерло в сльозах, в запитанні.
І квіти , і трави,дерева, кущі-
усі промовляють:" Скажи! Не мовчи!"
Лиш вітер шепоче: "Чекати дарма...
пов"яли всі квіти - це значить зима..."
і гірко заплаче у нашім садку,
на мить зупинившись на старім пеньку.
І дощиком тихим проллється сльоза...
А квіти - н-а- д-і-ї оживить роса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127145
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2009
автор: Н-А-Д-І-Я