Розвіяні мрії, розвіяні сни,
як сірі тумани пливуть в тишині.
І хиляться трави, омиті дощами,
і мріють про сонце і пахнуть квітками.
І дощиком мрії на землю спадають:
впадуть, засміються і знов заридають.
Так боляче серцю: лиш крок до мети..
Чому ж не відчув? не любив мене ти?
До себе встеляла всю землю квітками,
в н-а-д-і-ї протопчеш цю стежку ногами..
Та сліду твого я ніде не знайду..
З пораненим серцем в журбі упаду.
Заб"юся я пташкою знову в вікно,
та ти не почуєш: тобі все одно..
А в серці любов і н-а-д-і-я живуть,
А паростки нові ростуть і ростуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127513
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2009
автор: Н-А-Д-І-Я