мов камінь правічний

А  відповідь  –  просто  блукала  по  стелі,
По  білій  підлозі  і  згорнутих  стінах.
Вона  плюскотілась  в  бокалових  винах
Й  лягала  в  незастлані  здавна  постелі.
Вже  відповідь  липла  до  вуст  захмелілих,
Чіплялась  за  голос,  ще  вчора  розлогий,
І  сипалась  знову  на  камінь  підлоги,
І  клеїла  дурня  –  невдало  й  невміло.
Мов  привид  самотній,  зболіло  постала,
Просилась  у  руки  –  й  все  так  сиротливо,
І  зблиснула  жаром  із  слів  страхітливо,
Й  між  нами,  мов  камінь  правічний,  упала.
01.03.2000

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127907
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2009
автор: Hosteeva