Посв. викладачу ЛНПУ ім. Тараса Шевченка
Старий павук
Сидить і дивиться,
Кого останнім
З’їсти треба.
І серце „стук”,
І вірш не пишеться,
Старий павук
Плете тенета.
І липне змазана
Слиною чорною
Вся павутина
До останнього.
Плете, замазує,
А потім згорнює,
Така картина
Його порадує.
І зирк очима,
Ногами топає.
Ручиськи – лапоньки,
Ручиськи сплетені.
Сидить без грима,
В долоні хлопає.
Такі в нас „апоньки”
До купи зметені.
Сидить павук,
Павук - павученька.
Такий маленький,
Такий замислений.
Не вийти з рук,
Дійдеш до рученьки.
Вийдеш зелененький,
Словом притиснений.
Старий павук
Сидить і дивиться,
Кого останнім
З’їсти треба.
І серце „стук”,
І вірш не пишеться,
Старий павук
Плете тенета.
28.09.2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127986
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2009
автор: Елена Князева