долоня стане зовсім і зовсім прозорою
через неї на світлі можна побачити
сині прожилки
як в медузи між пальцями
зроблю стіни такими ж небесними
ніби ще ж не вмираємо
ніби ще трохи можна
походити, потріскати кісточками в долонях
повіяти волоссям проти вітру
давай, давай, давай
обмалюєш руки і скажеш
так було
і є
так буде, коли ми побачим нарешті схід сонця
і люди сходять щоранку
правда, уже з розуму
і ми на світанку легкі мов прозорі долоні
із синіми прожилками
на вершині чи зверху
але в будь-якому разі не знизу
слухай слухай
ти бачиш кінчиками плечей
торкаєшся неба
в хмільному автобусі гірською дорогою
такі ж стуманені
такі ж літні
як вода, яку ставлять нагрітись
я колись думала, що то на чай
можна напитись, а можна втомитись
або втратити розуміння
або сказати, що цього не було
плюнути тричі через ліве плече
мікросхеми, виїджені кислотою
злегка припаяні
каніфоль димить
як перегрітий транзистор
як в мене в голові
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128142
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2009
автор: жорстока