Листок із зошита. Клітинка.
І у стільця похила спинка
І ручка з чорним чорнилом
Колишеться як корабель з вітрилом.
Завжди одні і ті ж слова
Собі пишу, щоб знати що жива
Завжди одні і ті ж почуття .
Не втратити б чуття.
Завжди кажу що пишу лиш собі.
Не правда! Їм. Тобі.
Як завше душу на папір зіллю.
Я це, хоч і не зізнаюсь собі , люблю.
Завжди непевність . завше «Мабуть»
Невизначеність мені душу слабить.
Завжди обірваність. Немає сенсу.
можливо треба йти до екстрасенса?
Мабуть мені не слід писати?
Піду і буду як і всі Вони , все спати.
Не можу спати , бо писати мушу,
Щоб хоч комусь віддати душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128281
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2009
автор: Контрабас