Серед метушні і буденності загубилася дівчинка. Вона не знайщла себе у цьому широкому світі. Вона мріяла про щасливе і світле майбутнє, жила надією і сподіваннями. Жила?! та ні! вона лише існувала!
Як їй хотілося повернутися у дитинство, позбутися цієї дорослої відповідальності, віддатися веселому, дитячому минулому. Як важко було їй розуміти чому її так випробовує доля. Кожного вечора засинала думаючи над цим питанням. Так і не знаходила відповіді.
Змарніла, хоч і на вигляд здавалася сильною. ЇЇ голубі волошкові оченята стали тьманими, уста - блідо рожевими.
ЇЇ життя перетворилося на нудну мелодраму.
У новорічну ніч вона сиділа біля вікна і сумно дивилася у зоряне небо...ялинка виблискувала різнокольоровими вогниками... у повітрі пахло зимовою свіжістю, новорічними дивами.
Годинникова стрілка невпинно йшла вперед. Дівочі уста затерпали від холодного вина. Сиділа і думала...годинник пробив дванадцять... три удари... три відлуння у пустій кімнаті... три важких подихи і єдине бажання усе змінити...
Надворі новий рік,а у житті все по-старому...
Її юне серце робило удар за ударом, усе наболіле виливалося скрадливими слізьми...топила біль у стакані вина. Безглузді думки полонили розум..
Льодяна кришталева ніч холодним подихом віяла в обличчя... ЇЇ скуйовджене,божевільним вітром, волося вкривалося перлистим інеєм. Уже не плакала, а мовчки дивилася у бездонне небо на самітню зорю.
Вона манила її до себе у вись.
Німа усмішка лягла на дівочі уста. Розгублений погляд,і раптовий крок вперед. Крик?.. Ні, крик поглинула ніч.
Душа покинула тіло і полинула у похмуре чорнильне небо. Дівчина стала ангелом. ЇЇ сині очі сяяли:чи то від щастя, чи від пронизливого,холодного світла срібного місяця. Такого ж юного як і вона..
Безжалісний мороз скував тіло, вбив останній удар серця, останній подих. Здійнявся тужливий сніговий вітер, немов хотів забрати її тіло з собою:обійняв,закрутив, та незумів підняти... Хотів засипати снігом, поховати під білим покривалом зими... Зійшло похмуре зимове сонце і зухвало розтомило сніг з її тіла, умило смутне заніміле обличчя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128307
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2009
автор: кошеня