Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
Червоне й чорне,без середини й субтонів.
Твоя революція, твій надірваний спів,
Незнайомого світу твої очі бояться...
Ти розписуєш тіло білим словом кохання,
Що би він прочитав твою першу весну.
Ти змінюєш запах,ти тікаєш від сну,
Він як двері, як крила, як крапка чекання...
А він розлитий з того ж урожаю що і ти,
Така ж палітра, хіба пензель інший.
І бє він краскою лиш так, між іншим,
Бо ще боїться розміняти я на ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128342
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2009
автор: Вітер