Стéжками, стежкáми йде на захід сонце.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В золоті за лукою – день цей відлітає.
Доторкнись до неба, упади у травень.
Слід твій де сховала гостра осока.
Знов гуляє вітер в полі, де тополі.
Знов шумить у полі сотні літ сосна.
Знаю, розгадаю, і зніму закляття.
Та ходить заказано по твоїм слідам.
Стéжками, стежкáми: йде на захід сонце.
В бороні за річкою – день цей відлітає.
Доторкнись до неба, там звучать хорали.
Де заходить сонце, буде вечір з нами.
Відчини веранду, де бузок розквітнув.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Упади у травень, стежкою розвійся.
Німби сонця, променем – крила долетять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128364
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2009
автор: Arnika Радченко