Серце болем гірким б'ється,
Сум бере за Україну.
Невже все ж таки прийдеться,
Свою покинуть Батківщину.
Шукати щастя за морями,
За океаном, в чужині.
І сумувати за полями,
Блакитним небом в вишині.
Не чути батьківських пісень,
І цвіт не бачити калини.
І не стрічати літній день,
Під спів чарівний, солов'їний.
Ні, так не хочу, не зумію,
Не зможу кинути країну.
Лишень у ній я жити вмію,
Лишень її люблю єдину.
Але чому ми тут нещасні,
Чому так щастя мало маєм.
Чому на неньчиній землі,
Ми не живем, а виживаєм.
Чому пропащим став народ?
Чому вже єдності не маєм?
Чому все більше в нас турбот?
Себе в провалля ми скидаєм!
Потрібно нам це зупинити,
Не можна осторонь стояти.
Повинні ми хоч щось робити,
Аби державу врятувати.
Один не зможе щось змінити,
Проте всі разом ми осилим.
Потрібно знову нам всім стати,
Народом сильним і єдиним....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128718
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2009
автор: Csander Cage