Є така легенда, що душі всіх хто загинув захищаючи свої землі, відразу летять у рай.
Читають пошепки молитви
Небесних душ поводирі
В скорботній тиші поля битви,
Де вже безсилі лікарі.
Щоб відкривали Божі брами
У рай шляхи захисникам,
Проходять ангели полями,
Схилились тут, схилившись там.
В очах солдат - перисті хмари,
Поліг хоробрий легіон,
Густі гойдає вітер трави,
туманить погляд вічний сон.
Закриють очі янголята
легеньким дотиком руки.
Війна велика, довга, клята,
скупа на почесті й вінки.
Втомились ангели від праці,
і знов спускаються з небес,
нема різниці, в ніч чи вранці,
безперебійний смерті прес.
09.05.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129358
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2009
автор: Олексій Тичко