Казка про калину у ролях

Автор  :Десь  за  синіми  горами,
За  луками  та  рікою
Де  любов  ковтає  хмари,
Був  чарівний  Рице  -Шовник
Його  люди  собирали,
Щоб  хворобу  відігнати.
Але  тайна,  то  велика,
Та  її  не  треба  знати.
Рице  -Шновник,  той  зірвавши
Щастя  крилами  збираєш
Та  любов  з  собою  до  раю,
У  долоні  собераеш
Козаченько  їде  близько,
Кінь  статевий,  гнеться  низько
РШН“Гей,  козаче.  Куди  їдеш?”
Куди  кінь  твій  рветься  різко,
За  Дунай  чи  за  Дніпро,
Та  і  звідки,  скажи  но”
Козак  “  Їду  я  до  дівчиноньки,
До  любові,  Калиноньки,
До  Дунаю    за  Дніпро,
Ну  а  потім  все  одно...
РШН  “Гарна  ж  дівка?”
Козак:  “То  ж  дівчина,
Самого  то  дочка  Сива
Отамана-кошового,
Ото  ж  дівка  “Будь  здорова!”
Ой  забувся  подарунок...  !
РШН  “Ткань  шовкову,  візерунок,
Ой  розяво,  а  кажеш  любиш...
Козак:  Та  я  ж  люблю...  
А  ким  ти  будеш?
РШН  “Я  Рице,  а  можна  Шовник,
Я  кохання  вічний  вогник...”
Козак:  “Чарівний”
РШН  “Що,  що  сказав  ти”
Козак:  “Та  нічого  Січ  згадав  я,
Кажеш  вогник...”
РШН  :  “  Так  любові...”
“Ну  поїхали  зі  мною”
Автор  “Раз,  зірвав  та  все  кінець,
Та  поїхали  в  Невець,
Їдуть  крізь  лани  і  гори,
Крізь  тумани,  злато  гори,  
Крізь  річки  та  крізь  поля
Козак  “Ось  вона,  любов  моя!”
Автор  “На  очах  з`явилось  диво,
Дівчина  струнка,  красива,
Губи  пламенем  горять,
Очі  як  кришталь  блищать,
Білі  прядки,  очі  карі,
Як  у  казці,  тільки  з’яву.
Автор  
“Вигукнув  козак:
Козак  “Калино,  зірко  ти  моя,  красива,
Не  забув  я  обіцянку,
Ось  тобі  на  пам’ять  згадку,
Квітка  ця.  Любов  рослина.
Це  не  квітка,  ніби  диво.”
Автор:  Дарував,  
та  й  в  даль  помчався
А  Рице  ридати  здався.
РШН:  “Дівчинонько  чарівнице,
Я  засохну  у  темниці,
Відпусти  на  волю  ти,
Посади  мене  туди...”
Автор:  Він  сказав  та  пальцем  ткнув
Дівчиноньку    обернув.
Повелася  Калинонька
Та  сказала  
Калина:  “Лети  к  сонцю
Приложу  любов  і  міць,
Тільки  ріс  би,  посміхнись...”
Автор:С  тих  давен  Рице-калина,
Ягоди-вуста  дівчини
Біли  цвіт-то  білі  прядки,
Лист  зелений-старі  згадки.
Знай  калина,  це  святе
Міць  й  любов  вона  несе,
Посміхнись  її  побачив,
На  здоров’я  стань  богаче.

10.10.2002г.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1294
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.05.2004
автор: Gulty