Кричить по волі щось в мені
Критична точка зовсім близько
І сяє вогник у вікні...
Та я лечу, я в безні…низько..
Ковтаю кров і сміючись
Простягую свої долоні..
Дивись…Вони пусті, дивись,
Хапаюся за сиві скроні..
Мені 16 а вже край
Забула я про щастя й годі
Зламала свій бездонний рай
Що став би зараз так в пригоді..
Прошу лиш вибачить мене
Тебе ні в чому не виню я
Так буде краще, серце чує
Так може біль наша засне..
І розуміючи слова
Розбиті помахом і вкриті
Широким розмахом крила
В душі тремтять пусті трембіти
Зів’януть всі на світі квіти
І я відчую…Я жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129698
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.05.2009
автор: Інга Марс