Пробачити мотив пустої втіхи
Ти сам пустий, як цей бездонний світ
Лиш тихо перешіптуються вільхи
І не вгамовують своїх сухеньких віт
Ти лиш тоді пограв моїм коханням
Ти був нічий, твоєю була я
Ці квіти, ці цілунки і бажання
Ця підлість і спустошеність твоя
Так прикро, що тоді не зрозуміла
Ти мертвий у душі і ти ніхто
Та ніби очі біле марево закрило
На плечі впало важкості манто
Паркани побіліли, вільхи стихли
В душі залишились лиш бридкість і туга
…проходять крізь волосся пасма вихру
А у очах живе поглиблена журба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130409
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2009
автор: Інга Марс