Немає настрою сьогодні,
Причин шукати сил нема.
А може вирватись з обіймів
Свойого бачення життя?
Того ,що наче на картині
Талановитого митця
Малює лінії критичні
Мого окремого лиця.
На тлі визнаних законів,
Природних явищ і людських
Так явно вказуючи на ті ролі
Не зіграть не зможу я в яких.
Тому, що начебто боюся
Зостатись скривдженим, слабким,
Що за бортом судна втоплюся,
Яке суспільством зветься молодим.
Та хто суддя, лице без вади?
Такого зір мій не стрічав,
Тому картину малювати
Я буду з фарб, що сам обрав.
І настрій зразу підійнявся,
Бо усвідомив – я творю!
З похмурим образом розстався,
І взнав – як хочу, так живу!
Найперше якір піднімаю
Із мулу величей своїх,
Немов вітрила груди розправляю
Вдихнувши вітер змін у них.
І вже щасливо в горизонт дивлюся
Без волі хмурячи брову,
На сонці легко посміхнуся
Тримаючи в руках корму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130424
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2009
автор: Шкробацький