Я сижу у вікна і дивлюсь на вогонь,
він не гріє,тільки ясно палає.
Зігріває тепло тільки твої долонь,
тільки дотик його зберігає
В твоїх милих очах ніжно вогник блищить,
язик полумья душу лоскоче
де чомусь скльки іскор, але не димить-
тушать сльози в подушку щоночі
Я дивлюсь на вогонь,на жарини його
як на вічності певну картину
домальовую образ обличчя твого
яким марю вночі безупину
Ти торкаєш мене,надаєш тілу жар,
ось момент цей,він зараз настане,
це сильніше бува чим потужний удар -
лід із серця в багатті розтане...
Тушать сльози вогонь,вітер душу зжима
в очах промені зібьються в точку
є послання небес від вогню до ума
яке допалює останнюю строчку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130445
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2009
автор: Firespase