Налякана вода твоїм мовчанням
І мрії причаїлися в кущах.
Химерна думка, а проте – остання
Розщеплена кришталиком в очах.
Якими ще незнаними стежками,
Піском пекучим під слідом твоїм,
Розстелиться й простягнеться над нами
Надія, яку майже ти доїв?
Залишились кістки... Стрибає привид,
Мов божевільний. Плаче на вікні
Останній сніг – такий блідий і білий,
Мов хлопець, що вертається з війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130510
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2009
автор: Надя Чернослив