Сидить на холодному ліжку ,
Фантазує,так зручно і тепло,
На колінах тримає книжку,
А надворі вже майже смеркло.
Одяг ніжно на поверхні тіла
На дворі осінь,як ти й хотіла.
Нечупара-туман залізає у хату,
Рішуче розсуває фіранки,
Гарячка у чашці чинить опір завзято
Прохолоді,що віщує ранок.
В твоєму світі зараз миру нема-
В чашці з чаєм підводна війна.
Жовтяки на асфальті і подих дитини,
Відчуваєш вітрище вухами.
Холодний і чужий,що сонячної днини
Не мовчить і все дмухає,дмухає...
Я буду собою в своєму місті,
Я - неначе летюче листя.
Уночі,як свідомість суне пальці в розетку
І лежатиме поруч зі мною,
Ти дістань гаманець і підкинь-но монетку
Як я буду - жива чи з тобою?
Восени не буває "раптово"
Пам'ятай - я тут цілодобово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130535
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2009
автор: Світлана Пражко