А новий день уже минає.
Хай він мені усе прощає.
Я завш роблю якісь дурниці.
Я помічаю всі дрібниці.
Всі погляди і всі полутона
Можливо через це я і сама.
Сонце спалило мені душу вщент
Не допоміг навіть брезент.
Я попелом давно вже стала.
Колись мене земля це знала.
Я разом з вітром в небо полечу!
Не можу я летіти . Я за все плачу.
За всі несказані слова.
За те що я колись давно була жива.
За те що в мене очі сині.
В всіх бідах саме вони винні.
Я винна що крізь біль сміялась.
І в тому що людей боялась.
Я винна в тім,
Що відкривалась їм.
Я знаю що в усьому винна тільки я
В тім , що нещасна вся моя сім*я
І що на дворі друг мій вітер
З усіх облич усмішки витер.
Я завше бачила надто багато
Мене за це ви можете карати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130618
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2009
автор: Контрабас