Вона шукала порятунку
в тих стінах, де були вогні.
Вона шукала туди стежку,
вони вели її вві сні.
вона, прокинувшись побігла
туди, де доля знак дала.
Лиш темрява позаду мліла.
А в ній - душа її, одна...
Холодні стіни обпікали
той кожен дотик, вся бліда
робила Тінь кроки за кроком,
а час спливав немов вода.
Здавалось, шлях давно закрито
і більше сили не знайти.
Дарма життя було прожито,
не має місць куди б піти.
Серед таких тіней прикутих
неволею примарних втіх,
хвилин зруйнованих, забутих,
де панував величний Гріх,
вона прокинувшись від жаху,
шукала стежку - ось вона.
В душі тепер лиш суміш страху,
жага велична і нова, -
прокинутись і не заснути,
ввійти в портал і назавжди
уберегти все, що збагнуте,
стерти минулого сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130813
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2009
автор: Ентелехія