обертай мене
на травневий ранок,
на русяву суміш сутінок і дня.
в просвіті думок
з’явиться примара–
отже, прощавай,
обережна я.
вже нема куди повертати попіл,
дмухати на чай, і палить свічки.
вже розм’якли всі спогади в окропі,
Боже борони, щоб ти їх лічив.
вже тобі пора. ніч ліхтарна личить
і твоїм очам, і речам твоїм.
я люблю твоє стомлене обличчя.
зморшки павутин… а їх рівно сім.
обертай мене
на жагу і спрагу,
на горластий дзвін,
на ошатний дощ.
в просвіті думок
ти підпишеш скаргу –
стратиш моє Я,
милий, ну і що ж?
я люблю твоє стомлене обличчя.
зморшки павутин… а їх рівно сім.
вже тобі пора. ніч ліхтарна личить
і твоїм очам, і речам твоїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2009
автор: Надя Чернослив