Потягом тягне всіх по тунелю
Вирватись можна,та чи є сили?
Ніби одні та ніби окремі
Шо нам розкажуть завтра щосили?
Місто наповнене мов синім димом
Як та хвароба всіх заразила
Я і є Я! Попала чи мимо?
Знову вагони,знову скосила...
Вранці ті очі не розмовляють
Добре,як скажеш,перемогли
На екрані знову шось там втирають
Зберегти особистість ми не змогли
Формується стійкість мов ті корали
Гарна із зовні,та хибна ядром
Душі вже нема!Мене обібрали!
Хотіти б більшого:Сира з Ковром
Бути собою так важно в цей час
Слухати гучно.Цигарку на вітер
Повірте,ніхто не згадає про Вас
Ваших думов та Ваших літер
Ще ж чого мені благати у сонця?
Й так усе є,навіть ми разом
Знов зазирнуть у відомі віконця.
Забудем минулі наші образи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131273
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2009
автор: AbesiA